Студенти інституту розповідають про дуальну освіту

З того часу Алла — стажист у Службі автоматизованих систем керування виробництвом напряму вирощування птиці. Про це йдеться у матеріалі на сайті «18000».

Обрати професію за покликом серця, мати таких же закоханих у власну справу викладачів, а потім ще й отримати фахового та досвідченого наставника — ось він ідеальний образ учасника дуальної освіти, яку вже кілька років успішно впроваджують на ПрАТ «Миронівська птахофабрика» та загалом в МХП. Нині підприємство співпрацює з 12 навчальними закладами, а дуальне навчання тут проходять близько 70 студентів. Ще понад 30 співробітників птахофабрики стали наставниками для молодших колег.

Студентка розповідає, що свою професію обирала досить довго:

— Я вмію гарно малювати, але розумію, що це більше про хобі й дозвілля. Ще цікавилася ІТ, але якось не була впевнена. А от електроніка мені знайома з дитинства, від батька. Я проводила з ним багато часу, тож полюбила цю справу й почала трохи розумітися. А професію таку обрала, бо хочу мати не просто уявлення, поверхневі знання, а стати справжнім спеціалістом, — розповідає Алла Дзюба.

І має всі шанси – упевнений наставник Алли Дзюби — Сергій Стародубов. Власне сам Сергій ще досить молодий, але від того не менш кваліфікований та відповідальний. Чоловік працює на підприємстві майже 5 років, починав зі слюсаря контрольно-вимірювальних приладів та автоматики, а нині — інженер-електронік і його робоче місце в лабораторії Служби АСКВ.

— Тут ми створюємо, ремонтуємо, переобладнуємо електроніку, яка потім забезпечує автоматизацію роботи обладнання на виробництві, власне автоматизує процеси. Й саме сюди спочатку потрапляють усі стажисти, учасники дуальної освіти напрямку АСКВ. Це хороше місце для того, щоб побачити здібності людини, взагалі її зацікавленість до професії, — пояснює Сергій.

Щодо Алли, то за словами наставника, вона дуже здібна.

— Алла сумлінна, мотивована, розумна. Вона дуже швидко вчиться, багато запитує й завжди просить домашнє завдання, бо хоче знати ще більше нового. Також вона вміє працювати автономно, що для мене як для наставника дуже цінно, оскільки крім наставництва, в мене є основна робота зі своїми задачами й дедлайнами. Так от, якщо Алла виконає якесь завдання, то вона точно не сидітиме й не чекатиме нового. Вона знає ключові напрями й функціонал лабораторії, тож вже може самостійно вирішити пріоритетність завдань, — додає Сергій Стародубов.

Схожі відгуки в Сергія й про ще одного вихованця, тепер вже колишнього — Владислава Мартинюка. Власне Влад був одним із перших учасників дуальної освіти на «Миронівській птахофабриці». На той час він навчався у Смілянському фаховому технологічному коледжі, звідки на підприємство й зайшла перша група студентів. Протягом дуального навчання він добре зарекомендував себе й нині працює змінним слюсарем на інкубаторно-птахівничій станції. Владислав переконаний, що багато в чому він завдячує саме своєму наставнику Сергію.

— Зараз я вже понад рік працюю в МХП на постійній основі, але згадуючи свої перші кроки тут, дуальне навчання, можу сказати, що від наставника залежить дуже багато. Звичайно, людина насамперед має бути мотивованою, зацікавленою, ініціативною, але оточення й атмосфера теж має значення. По-перше, маючи наставника, я краще й швидше адаптувався в команді, а по-друге — це неоціненний досвід. Знання, вміння й навички, які я отримав від нього, не дасть жодна теорія, — певний Владислав Мартинюк.

Зі свого боку Алла Дзюба додає, що Сергій, не лише класний наставник, спеціаліст, а й хороша людина.

— Він як старший друг, але при цьому він вміє тримати дисципліну й дистанцію. Але найцінніше для мене — Сергій вміє доступно пояснювати й завжди підкріплює слова практичними порадами, досвідом. Він відмінний електронік і професійний приклад для мене, — каже Алла.

Коментуючи ж свою роль наставника Сергій Стародубов додає, що це командна робота.

— Бути наставником для мене — це про відповідальність, про підтримку й конкретні результати. Я зі свого боку завжди готовий ділитися власним досвідом, експертністю, а від студентів очікую передусім зацікавленості. Базові знання й небайдужість до обраної професії — це вже основа, з якою можна успішно працювати. Зазвичай працюємо наступним чином: спочатку певний час студент спостерігає, знайомиться з роботою, а потім пробує робити щось практично. Якщо я бачу, що людина гарно впоралась, то ускладнюю завдання. Якщо щось не виходить — ми зупиняємося й обговорюємо що не зрозуміло. Тут важливий діалог — він веде до результату, натомість мовчати неефективно й непродуктивно, — розповідає досвідчений працівник МХП.

Підтримують меседж про комунікацію і в HR-службі «Миронівської птахофабрики», що координує проєкт дуальної освіти та власне функцію наставництва в ньому.

— Дуальне навчання на підприємстві — це не тільки про набуття професійності, функціональних навичок, практичних вмінь та знань самими студентами, але й про розвиток самих наставників та команд, у яких працюють дуальники. Тобто це про зростання усіх учасників процесу — вміння щиро ділитися знаннями та приймати їх, вміння взаємодіяти в командах, що складаються з представників абсолютно різних поколінь тощо. І наше завдання зробити цю взаємодію якомога ефективнішою та плідною для всіх сторін, — підсумовує старша бізнес-партнерка з персоналу Олена Федоренко.

Джерело: cdu.edu.ua
Сайт Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького